|
 |
Енциклопедія |
 |
25.07.2010 КЬОРНЕР Ґабор Угорський перекладач української та польської літератури. Нар.1969, Будапешт (Угорщина). Закінчив Будапештський ун-т ім. Етвеша, польський та український ф-т. З укр. перекладав Ю. Андруховича ("Рекреації" (1999), "Моя Європа" (2004), "Shevchenko is OK" (2004) - угорська назва "Дезорієнтації на місцевосці", "Московіаду" (2007), О.Забужко "Польові дослідження з українського сексу" (1999), С.Жадана "Депеш мод" (2010). Мешкає у Будапешті. Детальніше...
|
 |
Новини |
 |
 |
Уґраїна |
 |
 |
Архів |
 |
 |
Актуально |
 |
Енциклопедія ЛІВОНІЯ (Лівімаа)
Фіно-угорська країна на узбережжі Ризької затоки Балтицького моря. Населення - ліви та латвійці. До ХІІ ст. моноетнічна країна лівів, розташована на північний схід від гирла Даугави та у північній частині курземського узбережжя... Детальніше...
|
Монографії ІРА: В БОРОТЬБІ ЗА СВОБОДУ
Цей острів (70 тис.кв.км.), який ще називають Зеленим і який кельти, предки теперішніх ірландців, заселили ще в 4ст. до нашої ери, має нещастя бути сусідом Великобританії... Детальніше...
|
|
|
 |
Статтi
Історія ножа «фінки»
Світ побачила ґрунтовна робота, яка давно має попит у колах зброярів. Це перша оригінальна історія "ножа–фінки", добре відомого і в Україні. Щоправда, в роботі небагато говориться про ніж як про зброю. Адже протягом віків "фінка" служила передусім знаряддям праці, за допомогою якої фіни поралися коло повсякденних справ. Детальніше про це дослідження автор книги - Ансі Русовуорі. Його інтерв'ю підготувала державна телерадіокомпанія Фінляндії ЮЛЕ.
Робота з історії фінки об’ємна і написала її людина, яка тямить не тільки в історії ножа, але й в секретах його виробництва. Це архітектор Ансі Русовуорі - чемпіон Фінляндії з виготовлення фінки 2002 року.
Ансі: Цікавлячись дизайном, я почав придумувати різновиди ножів. Чесно кажучи, це були жахливі вироби, химерні. Пізніше я почав шукати форми, вже спираючись на історичні традиції, в які я додавав лише деякі елементи. А два роки тому я нарешті отримав атестат у ковальській справі – з кування леза. Та все ж таки вважаю себе у цій царині майстром-любителем.
Кор.: Скажіть Ансі, так коли ж у Фінляндії почали кувати фінки?
Ансі: Найперші знахідки відносяться до «залізного періоду». Судячи з усього, кувати ножі із озерної руди навчилися в ІV-V столітті до нашої ери, і це були, швидше за все, саме короткі фінки. Десь від VIII століття нашої ери у Фінляндії вже повсюдно кували холодні види зброї, а також ріжучі знаряддя праці - такі, як фінка. Фінка була найпоширенішим інструментом з коротким лезом, зручним для повсякденних робіт.
Кор.: Відомо, що фінка є аксесуаром багатьох фінських жіночих національних костюмів, але ж чи використовували жінки «фінку» за її призначенням, а не як прикрасу?
Ансі: Так, жінки постійно використовували фінку і носили її з собою, це доведено. Ніж був засобом праці, невеличким, але зручним. Наприклад, для чищення риби - фінка була незамінним інструментом у цій справі. Цікаво, що піхви від жіночих фінок «залізного періоду» набагато краще збереглися, ніж чоловічі. Тому що вони не були вкриті різними бронзовими декоративними пластинами. Чоловічі ж фінки в основному мали шкіряні піхви, які не дуже прикрашали. Лише в ХVIII-XIX століттях в провінції Остерботнія почали виробляти перші фінські декоративні ножі, якими прикрашали костюми і саме там з'явилась, так звана «фінка-вевері», що отримала свою назву за місцем походження від невеличкого селища Вевері.
Фінки з Вевері стали першими абсолютно оригінальними видами ножів, які високо цінуються серед колекціонерів. В основному їх можна знайти в музеях.
Цікавою особливістю цієї фінки є симетричні, добре оброблені піхви, хоча траплялись також і не симетричні види, особливо верхня, середня і нижня частини піхов, які прикрашались металевою оправою.
Нижня частина піхов, куди вкладалося вістря, було дещо роздутим і зазвичай прикрашалось візерунком, що нагадував роги.
Наступний етап у розвитку фінки пов'язаний з містечком Куагава. Саме там виробництво фінок набуло професіональної форми. З'явились відомі майстри, такі як: Йіко Ламмі та Ісакі Ярвенпяа. Останній у 1888 році виготовив подарунковий ніж для тодішнього спадкоємця російського імператорського престолу Ніколая ІІ.
З часом у Фінляндії почали з'являтися великі цехи і фабрики, що виробляють ножі. Масове, більш дешеве, виробництво знищило багато дрібних виробників, які не витримали цінової конкуренції.
Кор.: А як сьогодні стан справ із виробництвом ножів-фінок у Фінляндії?
Ансі: Єдина фірма із Куагава, яка все ще виробляє ножі, це, звісно, фірма «Ісакі Ярвенпяа». У них широке виробництво. І слід відзначити, що у виробництві ножа на фабриці, як і раніше, застосовується ручна праця. Адже фінку неможливо зробити повністю автоматизовано. Гадаю, що боротьба за виживання цього ремесла триває.
Другий великий виробник - це «Мартііні», але вони більше користуються суміжниками. Наприклад із Франції привозять болванки для лез і вже тут шліфують. У них є декілька непоганих моделей.
А загалом сумно, що такі потужні виробники як «Фіскарс» і «Гакман» відмовились від виробництва фінок. Там був потенціял для розвитку і виготовлення сучасних ножів і фінок, але вони надають перевагу звичайним ножам - замість фінок.
ЮЛЕ-радіо, Фінляндія
Дата: 02.02.2010 18:02
|
|
 |
Про проект | Думки | Відгуки | Лінки | Архів
 |
Монографії |
 |
 |
Думка |
 |
Александр Шаронов, автор епосу "Масторава" 06.07.2010 / 13:18
Сознательное исключение русской историографией Эрзи, Мери, Муромы, Мещёры и других финнов из русской истории не только является её фальсификацией, но и величайшей исторической ошибкой, ибо заставляет русских мыслить себя не теми, кем они являются.
Всі думки
|
 |
Відгуки |
 |
Весна (Київ) 2010.07.29 / 21:29
Де можна купити книжку Ореста Ткаченка про ерзян?
Всі відгуки
|
 |
Наша кнопка |
 |
|
|