Статтi
Історія ножа «фінки»
Світ побачила ґрунтовна робота, яка давно має попит у колах зброярів. Це перша оригінальна історія "ножа–фінки", добре відомого і в Україні. Щоправда, в роботі небагато говориться про ніж як про зброю. Адже протягом віків "фінка" служила передусім знаряддям праці, за допомогою якої фіни поралися коло повсякденних справ. Детальніше про це дослідження автор книги - Ансі Русовуорі. Його інтерв'ю підготувала державна телерадіокомпанія Фінляндії ЮЛЕ.
Робота з історії фінки об’ємна і написала її людина, яка тямить не тільки в історії ножа, але й в секретах його виробництва. Це архітектор Ансі Русовуорі - чемпіон Фінляндії з виготовлення фінки 2002 року.
Ансі: Цікавлячись дизайном, я почав придумувати різновиди ножів. Чесно кажучи, це були жахливі вироби, химерні. Пізніше я почав шукати форми, вже спираючись на історичні традиції, в які я додавав лише деякі елементи. А два роки тому я нарешті отримав атестат у ковальській справі – з кування леза. Та все ж таки вважаю себе у цій царині майстром-любителем.
Кор.: Скажіть Ансі, так коли ж у Фінляндії почали кувати фінки?
Ансі: Найперші знахідки відносяться до «залізного періоду». Судячи з усього, кувати ножі із озерної руди навчилися в ІV-V столітті до нашої ери, і це були, швидше за все, саме короткі фінки. Десь від VIII століття нашої ери у Фінляндії вже повсюдно кували холодні види зброї, а також ріжучі знаряддя праці - такі, як фінка. Фінка була найпоширенішим інструментом з коротким лезом, зручним для повсякденних робіт.
Кор.: Відомо, що фінка є аксесуаром багатьох фінських жіночих національних костюмів, але ж чи використовували жінки «фінку» за її призначенням, а не як прикрасу?
Ансі: Так, жінки постійно використовували фінку і носили її з собою, це доведено. Ніж був засобом праці, невеличким, але зручним. Наприклад, для чищення риби - фінка була незамінним інструментом у цій справі. Цікаво, що піхви від жіночих фінок «залізного періоду» набагато краще збереглися, ніж чоловічі. Тому що вони не були вкриті різними бронзовими декоративними пластинами. Чоловічі ж фінки в основному мали шкіряні піхви, які не дуже прикрашали. Лише в ХVIII-XIX століттях в провінції Остерботнія почали виробляти перші фінські декоративні ножі, якими прикрашали костюми і саме там з'явилась, так звана «фінка-вевері», що отримала свою назву за місцем походження від невеличкого селища Вевері.
Фінки з Вевері стали першими абсолютно оригінальними видами ножів, які високо цінуються серед колекціонерів. В основному їх можна знайти в музеях.
Цікавою особливістю цієї фінки є симетричні, добре оброблені піхви, хоча траплялись також і не симетричні види, особливо верхня, середня і нижня частини піхов, які прикрашались металевою оправою.
Нижня частина піхов, куди вкладалося вістря, було дещо роздутим і зазвичай прикрашалось візерунком, що нагадував роги.
Наступний етап у розвитку фінки пов'язаний з містечком Куагава. Саме там виробництво фінок набуло професіональної форми. З'явились відомі майстри, такі як: Йіко Ламмі та Ісакі Ярвенпяа. Останній у 1888 році виготовив подарунковий ніж для тодішнього спадкоємця російського імператорського престолу Ніколая ІІ.
З часом у Фінляндії почали з'являтися великі цехи і фабрики, що виробляють ножі. Масове, більш дешеве, виробництво знищило багато дрібних виробників, які не витримали цінової конкуренції.
Кор.: А як сьогодні стан справ із виробництвом ножів-фінок у Фінляндії?
Ансі: Єдина фірма із Куагава, яка все ще виробляє ножі, це, звісно, фірма «Ісакі Ярвенпяа». У них широке виробництво. І слід відзначити, що у виробництві ножа на фабриці, як і раніше, застосовується ручна праця. Адже фінку неможливо зробити повністю автоматизовано. Гадаю, що боротьба за виживання цього ремесла триває.
Другий великий виробник - це «Мартііні», але вони більше користуються суміжниками. Наприклад із Франції привозять болванки для лез і вже тут шліфують. У них є декілька непоганих моделей.
А загалом сумно, що такі потужні виробники як «Фіскарс» і «Гакман» відмовились від виробництва фінок. Там був потенціял для розвитку і виготовлення сучасних ножів і фінок, але вони надають перевагу звичайним ножам - замість фінок.
ЮЛЕ-радіо, Фінляндія
Дата: 02.02.2010 18:02
|
|
 |
Про проект | Думки | Відгуки | Лінки | Архів
 |
Монографії |
 |
 |
Думка |
 |
Чи варто рівнятись на фінів? 04.02.2010 / 01:31
Радити українцям рівнятись на фінів це все одно що Сполученим Штатам чи Китаю (які теж межують з росіянами) радити "повчитися у фінів, як зберегти незалежність і стати успішними під боком у Росії". Це Естонія може враховувати фінський історичний досвід, а Україна повинна брати приклад з країн, які можна порівняти з нею за розмірами та значимістю. Україно-російські стосунки можна порівнювати з франко-німецькими, а не зі стосунками США та Багамських островів. Читач "Український тиждень"
Всі думки
|
 |
Відгуки |
 |
Весна (Київ) 2010.03.18 / 12:07
Поливаю своє дерево.
Шукаю у кроні гілку,
Давно необачно зрізану.
Що ж я про неї знала?
Про тих людей, яких називали ми
Гальмонутими,
Повільними,
Неповороткими,
Морозними,
Із серцем,
Огорнутим в холод снігів.
Про землю їхню,
Куди писали ми в табори...
Поливаю своє дерево,
І діти мені дивуються.
Єдина опора – долоньки маленькі,
Показую їм:
Є місце на цій кроні,
Де два деревцятка, діти,
З'єдналися в гілці одній.
– А де тута гілка?
– У тата і мами!
– А ми тут нічого не бачимо!
– Якщо ви, діти, захочете, вона проросте...
І перший погладив деревце,
І другий до нього притиснувся,
А третій – цілунком стер слід від ножа.
Поливаємо з дітьми дерево –
І пробилася гілка на схід
Всі відгуки
|
 |
Наша кнопка |
 |
|